Всі кажуть,що герої не вмирають,
але скажіть,хіба це справді так?
Вони живуть у пам яті,в надії,
та рідні зустрічають їх в гробах.
Для когось він був сином,комусь батько,
для когось мабуть друг,комусь він брат,
а як же їх кохані,як їм важко?
Не передати біль їх у словах.
Ви скажете-гордіться,це ж герої,
ім я їх закарбують колись в камінь,
і кожен схилить голову в жалобі,
і час впаде до ніг на вічну пам ять...
Але не зможе з цим змиритися родина,
ні матір,що втрачає свого сина,
ні діти,що залишились без батька,
ні горем вбита немічна дружина...
Не прагнуть слави ті,що повмирали,
для них молитва більш за нагороду,
колись поставлять пам тник на місці
де проливалась кров мого народу.
Герої не вмирають?-Це не правда,
вмирають всі і ми помремо з вами,
та пам ять про нескорених людей
ще довго буде слізьми мити рани...
І в іншім часі,мабуть інші люди,
подивлячись схлипнуть із жаллю гірко,
й не буде віритись,що з нами це було,
що ми змогли прожити цю сторінку.
Ті люди будуть інші,безтурботні,
у них не буде часу сумувати,
для них буде і місія й робота
країну нашу знов розбудувати.